Зразки кам’яного оборонно-кріпосного зодчества в середньовічній Молдові були розташовані на околицях, захищаючи підступи в місцях в’їзду у країну, утворюючи пояс з двох явно виражених меж.На заході знаходилися фортеці Нямц, Шкея, Княжа Сучава, відомі також як князівські замки, побудовані в 80 рр..ХIV-го століття, приписувані господарю Петру Мушат.На східній околиці країни фортеці знаходяться на правому березі Дністра: Хотин, Четатя Албе (сучасний Білгород-Дністровський), Сорока, Тігіна (після 1538 – Бендер).У цю систему входила і внутрішня фортеця в м. Роман, призначена більш для збору армії.У тій же якості використовувалося, у східній частині країни, укріплене феодальний маєток у Старому Орхее.
Всі фортеці мали центральну частину, більш давню, круглу, квадратну або ромбічну в плані, що нагадує невеликі замки.Довжина стін, оснащених бойовими вежами по кутах, не перевищувала 30 м. Тільки князівська фортеця в Сучаві була в півтора рази більше, там башти були побудовані також і по серединам прясел.Всі молдавські замки, за винятком кількох, з появою важкої артилерії були оснащені зовнішніми оборонними мурами з бастіонами для розміщення гармат.Найперша згадка про використання артилерії для захисту фортець відноситься до середини ХV-го століття, коли Старий Станчу зміцнив таким чином фортеця Четатя Албе.
Фортеця, побудована цілком за часів правління Штефана Великого, знаходиться в м. Роман, це великий замок, який повторює схему фортеці Сучава, але в якому відчувається вплив нового часу: одна кутова башта замінена бастіоном для розміщення гармат.Точний час будівництва фортець Сорока та Тігіна невідомо, а аналіз їх архітектурних особливостей говорить про більш ранньому періоді, ніж прийнято вважати виходячи виключно з історичних та літературних джерел.Будівництво фортець закінчується в часи встановлення васальної залежності князівства Молдови від Оттоманської порти в ХVI-му столітті.