Іон Друце (03.09.1928, Хородіште, район Сорока, Молдова).Письменник, прозаїк, драматург, есеїст.Син церковного живописця.Закінчив курси трактористів (1945); школу лісового господарства (1946); Літературні курси при Літературному інституті ім.М. Горького в Москві.(1957).Народний депутат колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) (1989).Почесний член Румунської Академії наук (1990).Дійсний член Академії Наук Республіки Молдова (1992).
Дебютує з літературними нарисами в газеті «Церанул святкує».З 1969-го року проживає в Москві, пише молдавською і російською мовами.Його перша збірка нарисів і оповідань «У нас в селі» виходить у світ В1953 році, потім пішов інший сборнк «Історія кохання» (1954) – ці твори, написані в лірико-поетичній ключі, підкорюють читача розповідним стилем, характерним для Іона Крянге і Михайла Садовяну.Також були видані твори: «Листя смутку» (роман, 1957), «Туга за людям» (1959), «Пьепт ла пьепт» (1964), «Тягар нашої доброти», «Степові балади» (т. 1, 1963, т. II, 1968), новели «Останній місяць осені» (1966) «Повернення на круги своя» (1969, 1970), «Клопотніца» (1972), «Хородіште» (1975), «Біла церква» (роман 1975 – 1981, 1986-1987), «Самотність пастиря» (1984).
Іон Друце є відомим драматургом: «Каса маре» (1959), «Птахи нашої молодості» (1974), «Дойна» (1969), «Cervus divinus» (1977-1981, 1987), «Святая святих» (1977), «Божа благодать» (2 томи) та ін Іон Друце належить до тих письменників, для яких «вічність народилася в селі» (Лучіан Блага).Його перу належать прекрасні есе, присвячені письменникам – класикам і сучасникам – Міхаю Емінеску, Льву Толстому, Антону Чехову, Андрію Лупаном, Василе Коробан та ін; записки мандрівника по прибалтійським республікам – «Хліб, любов і мужність».Творчість письменника було переведено на багато мов колишнього СРСР, а також на мови інших країн.
Він нагороджений орденом «Трудового Червоного прапора» (1960); а також йому були вручені: Орден Леніна (1988), Орден Республіки (1993).Письменник є лауреатом Державної премії Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки (1967) за роман «Степові балади» і новелу «Останній місяць осені» (1967).
У 1988 йому було присвоєно звання «Народний письменник МРСР» (1988), він є «Doctor Honoris Causa» Молдавського Державного Університету Молдови (1999), Лауреатом Державної премії Республіки Молдова в галузі літератури (2008).