Вони заявили про себе в далеких дев’яностих. Кожен виступ гурту «Куйбул» відрізняється потужним драйвом та унікальної звукової атмосферою, яка притаманна колективу. Майстерність і справжнє знання своєї справи дозволило групі вийти на новий рівень з останнім альбомом «Приз». Зараз музиканти повні сил і готові до нових звершень.
Що зараз відбувається в житті «Куйбул», готуєте щось нове?
Ми в минулому році видали новий альбом, і весь концертний сезон активно виступали. Цілий рік робили промо-поїздки і зараз вже отримуємо стабільні запрошення.Намагаємося якомога більше виступати на сцені. Мабуть, це найголовніше чого б ми хотіли найбільше. Готуємося до наступним концертам, а також до презентації нашого нового відеокліпу. Цього літа ми зняли вже четвертий кліп до альбому «приз». Зараз є ідея взяти в групу вокалістку, яка співає англійською та румунською мовами. Ідея полягає в тому, щоб адаптувати наші пісні для Румунії та Європи в цілому.
За яким країнам проходив промо-тур?
З нашим промо-туром вдалося побувати в Росії, Україні, Голландії та Німеччини. У турне були включені такі міста, як Москва, Санкт Петербург, Київ, Одеса, Чернівці, Гронінген, Берлін, Франкфурт, Мюнхен, Кельн ну і, звичайно, Кишинів. Ми намагалися виступати якомога більше, незважаючи на умови. Ми вважаємо що групі потрібно грати, виступати для того, щоб відчувати сцену. Це є головною тактикою, головною дією для нас.
Розкажіть про останній вашому альбомі «Приз». Як проходила його запис?
Над альбомом ми працювали досить довго, близько двох років. Справа в тому, що у нас була велика пауза. Група «Куйбул» не виступала 8 років. Ми зібралися і почали репетирувати, багато репетирувати. Ми шукали новий звук, хотіли зробити щось абсолютно нове. Сподіваюся, це вийшло. На концертах ми бачимо, як люди співають наші пісні. Це дуже надихає і радує, дає розуміння, що ми на правильному шляху. В альбом «Приз» увійшло 14 композицій, кожна з яких забарвлена в свій колір. 10 з цих пісень – абсолютно нові, пісні «Ручка усилка» і «Ніна» (в російсько – і німецькомовної версіях) взяті з архіву групи, раніше вони ніколи не видавалися. Трек «Шейла» виходив у 1993 році, але для альбому «Приз» був перезаписаний – з новим текстом і в новому аранжуванні. 13 треків альбому були записані в студії «Куйбул» в Кишиневі, а заголовна композиція «Приз» («Прощай і здрастуй») – в Москві, в студії Павла Шевчука, саунд-продюсера останніх альбомів групи «Мумій Троль» і автора проекту «Зурбаган ». В альбомі немає духових, як було раніше. В альбомі ви не почуєте клавішних, синтезаторів. Ми постаралися зробити життєрадісний фанк-біт-рок з легким ретро-післясмаком, звук 60-х років і осмислені тексти, які дуже до лиця новому «Куйбул» – дорослим чоловікам, повидавшим життя, але не втратили віру в музику і в своє в ній майбутнє. Мелодії і самі пісні вийшли, за відгуками, доступні всім слухачам.
Звідки ви черпали нове звучання?
Зібравшись після довгої перерви, ми відразу вирішили, що будемо робити чисто гітарну музику у класичному складі: барабани, бас, соло – і ритм-гітара. У музикантів є творчі пошуки, творчі моменти від яких ти дійсно отримуєш задоволення, для того щоб щось дізнатися нове. Коли ти береш в руки нову гітару, яка була зроблена в 60-их роках, ти відчуваєш звучання тембрів, невловимих для глядача, але дуже важливих для виконавця і, безумовно, ми відчували цю музику. Ми слухали американських музикантів, які грали ритм-н-блюз. Це – ціла естетика, це – ціла школа. Америка – це гітарна країна, там гітара як національний інструмент. Цей стиль ми змогли відчути і перенести на пісні. У нас є пісня «Паровоз» у стилі «кантрі-вестерн» – весела, іронічна, романтична історія зі звуками губної гармошки. Ми постаралися зробити спеціальний перебір, використовували слайдових гру. Такі речі розуміють тільки естети, і ми з величезним пристрастю до цього поставилися. Дуже багато слухали, багатьом переймалися і постаралися зробити такий незвичайний альбом.
Ви нещодавно зняли новий відеокліп. Розкажіть про нього.
Кліп знімався на пісню «Небо не вода». Зйомки проходили в Санкт Петербурзі. Режисер кліпу Павло Володимирський, відомий по роботах з Земфірою, В’ячеслава Бутусова та групи «Ю-Пітер», а також іншими музикантами. Це буде такий чорно-білий ролик, що більше нагадує роуд-муві. За сценарієм герой, в ролі якого виступив Ігор Динга, їде на машині, бачачи відображення всього, що відбувається навколо трохи незвичайним чином. У кліпі знявся давній друг групи Євген «Айайай» Федоров, лідер проекту Zorge (екс Tequila Jazzz ).
Що зараз відбувається з музичним товариством «Куйбул»?
Зараз починаємо підготовку до ювілею. У цьому році групі виповнилося 20 років, і ми в листопаді хочемо зробити великий концерт. Скажімо так: «Група« Куйбул »і друзі». Запросимо наших друзів з Росії та України, Румунії і зробимо музичний фестиваль. Дата поки не відома. Ми поки тільки розробляємо ідею заходу. Хочеться для цього концерту відновити духову секцію, саме ту, яка була раніше в 90-ті роки. Плануємо виступ групи в двох відділеннях. Це буде нинішній склад і той склад, який виступав колись, з біг-бендом духової секції. Ще група активно продумує концепцію до нового матеріалу, так як вже пройшло два роки з виходу останнього альбому.Ми думаємо вже у другій половині 2012 року випустити нову програму. Вважаємо, що вона буде записана в фанковий стилі, тому що нам він близький по енергетиці.
З яким складом групи ви зараз працюєте? Хто бере участь сьогодні в групі «Куйбул»?
Ми зібралися в класичному складі, склад 1995 року. Саме той, який був 15 років тому. Однією з фішок відродженого «Куйбула» стали вантажні інструменти, які були спеціально придбані для запису альбому «приз». Ігор Кошолян сховав свій саксофон під диван і купив собі Fender Vintage 52 ‘Telecaster. Басисту Андрію Бойко купили Hofner Club Bass – на такому в часи The Beatles грав Пол Маккартні. Вадим Тікішан придбав компактну установку Premier Artist Birch Club Kit з бочкою на 18 дюймів, а Ігор Динга поповнив свою колекцію гітар моделлю Gibson ES 335. З таким парком інструментів ми змогли досягти самого простого і чистого звучання, яке було характерне для початку ери рок-н ролу. А зовсім недавно складу групи оновився, в групу вдало влилися саксофоніст Дмитро Сергєєв і барабанщик Дмитро Петренко.
Які з останніх концертів запам’яталися найбільше?
Один з найбільш пам’ятних був концерт у Чернівцях. Там публіка виявилася така заводна! Вони дуже добре знають «Куйбул», так як возили наші касети та диски в той час, коли ми ще активно виступали. По драйву це, звичайно, був дуже живий концерт. Дуже приємно бачити, як люди співають з нами пісні. У цей момент відчуваєш особливі почуття. У минулі вихідні група виступила в Москві і Санкт Петербурзі, що прийшла публіка була в захваті!
Чому група «Куйбул» так мало виступає в Кишиневі?
Це пов’язано з тим, що в Кишиневі існує дуже мало місць, де можна грати. У нас в місті є один такий клуб, але і там частіше, ніж раз на півроку, не має сенсу грати.Проблема одна – немає клубів, фестивалів, просто ніде грати.
А бажання випустити англомовний альбом у вас не виникало?
Бажання грати англійську музику є. У перспективі це можливо. Ми реалісти і тому не розкриваємо зараз якихось амбіційних планів на європейського слухача. Ми віримо в ті плани, які реалізувалися і відбуваються. На початку року їздили на великий фестиваль у Голландію і дали чотири концерти в Німеччині. Гра для європейської публіки, зрозуміли, що це таке, над чим потрібно працювати і в яку сторону потрібно рухатися. Складно осягнути неосяжне країни. Група, яка не грала практично 10 років, не може відразу стати популярною скрізь. Це насправді дуже складно. Зараз існує велика конкуренція, багато груп і проблема ще полягає в тому, що в нашій країні мало що відбувається. Потрібно багато виїжджати. А якщо виїжджати, то тут з’являються свої складності. Витрати на дорогу, на готель, на проживання, на організацію концертів. Тим не менш, ми намагалися виступати скрізь, де тільки можливо і навіть іноді без грошей, не це було головне. Головним було те, щоб з цим матеріалом пройти цю дорогу, пройти цей шлях.
Яка музика вас надихає?
Ми слухаємо всі. Безумовно, наші смаки в музиці дуже схожі, ми не комерційна група, а група, для якої дуже важливий звук. Для нас важливий сам матеріал, ми отримуємо задоволення від того, що ми граємо. Тому жанрові смакові якості у нас збігаються. Ми воліємо багато різноманітної музики під будь-який настрій. І класика, і рок, і джаз та електронна музика. Головне – професійне виконання, якість, голос, ритм мелодії щоб відповідали.